Кочина В.А.
Статті:
1.Тиждень проти булінгу
2.Психопрофілактика. Дбаємо про колег.
3.Організаційно-методична робота. Дотримуємося офіційних правил
Кожному з нас, хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з насильством. Воно могло застосовуватися проти вас самих, ви могли бути світком, або самі стали тими, хто ображає. Цілу неділю наш учбовий заклад намагався зрозуміти що таке,Булінг. Размовляли про насильство та жорстокість, які направлена на одну особу,спробували зрозуміти почуття жертви Булінгу.
Протягом тижня ми спробували зрозуміти почуття жертви, та обговорювали поведінку агресора, а найголовніше, разом знаходили шляхи допомоги для постраждалих учнів.
Психопрофілактика
Дбаємо про колег
15 вправ для педагогів, аби налаштуватися на новий навчальний рік та уникнути стрессу
Напружений ритм роботи, перевантаження, конфліктні ситуації та взаємодія з різними людьми щодня — усе це виснажує внутрішні ресурси педагога. Не за горами новий навчальний рік, тож допоможіть педагогам відновити адекватний настрій та позбутися напруження. Проведіть з колегами марафон вправ, що налаштують їх на роботу
Робота педагога складна і суперечлива. Адже він постійно завантажений: навчає здобувачів освіти та організовує їхнє дозвілля, займається паперовою роботою, взаємодіє з батьками вихованців, виконує прохання колег та вимоги адміністрації… У цій шаленій круговерті справ педагогу зазвичай бракує і часу, і сил, аби потурбуватися про власне здоров’я і психічну рівновагу. Як же зберегти якість свого життя на довгі роки й не згоріти в щоденному робочому стресі?
Практичний психолог має допомогти педагогу переорієнтуватися з «думаю про усіх» на «передусім думаю про себе». Якщо педагог не подбає про себе й не поставить власне здоров’я та емоційний стан в пріоритет, замість нього цього ніхто не зробить.
Педагогу важливо вміти тримати в полі уваги самого себе, власні інтереси й бажання. Якщо він навчиться дбати про себе, у нього буде енергія та ресурси для роботи. Крім цього, він матиме сили, аби долати професійне вигорання івідновлюватися, відчуватиме інтерес до роботи й результатів своєї діяльності.
Аби зрозуміти свій внутрішній стан, порадьте педагогу щомісяця ставити собі десять простих запитань для самоаналізу. Їх можна оформити як чек-ліст.
Як же запобігти стресу та вигоранню? Це запитання не менш актуальне на початку навчального року. Педагоги мають довгі відпустки, тож аби повернутися в робочий стан, слід докласти певних зусиль.
Один із найпоширеніших стереотипів — уявлення про те, що найліпший спосіб відпочити та відновити сили — захоплення чи хобі. Однак більшість таких занять потребує особливих умов, часу чи стану самої людини. Та існує чимало інших можливостей відновити свої сили за допомогою ресурсів своєї психіки. Приміром, вправи для розвитку саморегуляції та командних навичок, релаксаційні та рефлексивні вправи.
Рефлексія — стрижневий момент, що консолідує Я концепцію педагогічного працівника, сприяє динамічності її змісту й водночас підтримує її стабільність. Якщо у педагога занижена самооцінка і негативна Я концепція, то саме рефлексивний самоаналіз — важливий корекційний інструмент. Він дасть змогу фахівцеві осмислити його професійні установки, професійно-особистісні якості, ціннісні орієнтації, особистісні сенси й способи практичної діяльності.
Вправи, які згуртовують
Мета: створити атмосферу довіри та відкритості у групі.
Такий, як я. Учасники сідають у коло, ведучий стоїть в центрі. Ведучий пропонує помінятися місцями тим учасникам, які мають спільну рису, наприклад, носять каблучки чи годинник, мають каштанове волосся, вміють водити автомобіль, захоплюються в’язанням, зранку пили чай, прийшли у спідниці, мають предмет гардеробу червоного кольору тощо. Поки учасники пересідатимуть, ведучий намагається зайняти чиєсь місце. Учасник, який залишився стояти, стає ведучим і продовжує гру.
Мої якості. Кожен учасник по черзі відрекомендовується та називає три риси характеру, які йому притаманні та починаються на ту саму літеру, що і його ім’я.
Невідомий факт. Учасники й ведучий сідають у коло й кидають одне одному м’яч. Той учасник, у чиїх руках опиняється м’яч, завершує фразу: «Ніхто з вас не знає, що я/що у мене…» Учасники мають бути уважними і зробити так, аби протягом гри кожен потримав м’яч кілька разів.
Зіпсований телефон. Учасники сідають кружка й знайомляться за певними правилами. Учасник, який відрекомендовується першим, називає своє ім’я й одне зі своїх хобі або занять, яким би він хотів займатися. Другий учасник, перш ніж розповісти про себе, повторює висловлювання першого учасника. Наступні учасники повторюють ту інформацію, яку розповіли дві людини перед ними.
Ідентифікація. Ведучий розповідає, що у певні моменти свого життя людина ідентифікує себе з якимось ідеалом — літературним персонажем, історичною постаттю чи відомою особистістю. Вона уявляє себе на місці цієї людини, подумки намагається жити її життям, дивитися на світ її очима, переживати її відчуття. Відтак ведучий пропонує учасникам пригадати такі моменти з їхнього життя.
Вправи, які розслабляють та заспокоюють
Мета: вчасно знімати напруження, внутрішні затиски та втому, розслаблятися, відновлювати психічну рівновагу.
Якщо виконувати такі вправи протягом 3—5 хв, можна зняти втому і набути стану внутрішньої стабільності, свободи та впевненості.
Внутрішній промінь. Учасники зручно стають або сідають й уявляють, що у верхній частині їхньої голови виникає світлий промінь. Він повільно рухається зверху вниз і поступово освітлює теплим і рівним світлом всі риси обличчя, шиї, рук, плечей. У міру того, як рухається промінь, розгладжуються зморшки на обличчі, зникає напруження в ділянці потилиці, розправляється складка на лобі, розслабляються брови та очі. А також послаблюються затиски у куточках губ, опускаються плечі, звільняються від напруження шия і груди. Внутрішній промінь формує зовнішність спокійної та звільненої людини, яка задоволена собою і своєю професією. Учасники повторюють вправу кілька разів, моделюючи рух внутрішнього променя зверху вниз, а потім — знизу вверх. Учасники закінчують вправу словами: «Я став (-ла) новою людиною! Я став (-ла) молодим і сильним, спокійним і урівноваженим! Я все робитиму добре!»
Геть, втомо! Учасники сідають на стільці, злегка витягують ноги і звішують руки. Відтак кожен намагається уявити, що енергія втоми «витікає» із кистей рук. Спершу вона струменить від голови до шиї, перетікає з плеча на плече, досягає ліктів, прямує до кистей рук і через кінчики пальців просочується вниз, у землю. Учасники виразно відчувають теплу важкість, яка тече по їхніх руках. Учасники сидять у такому положенні дві хвилини, а потім злегка струшують кистями рук, аби остаточно позбутися втоми. Наприкінці вправи учасники легко й пружно встають і проходжуються по кімнаті.
Гімнастика Гермеса. Учасники роблять глибокий вдих й затримують дихання на чотири секунди — у цей час усі м’язи їхнього тіла напружуються. Під час видиху учасники також затримують дихання на чотири секунди й намагаються відчути, як енергія наповнює всі частини тіла й настає повне розслаблення. Після кожної фази дихання учасники роблять чотирьохсекундну перерву, поступово збільшуючи її тривалість до шести секунд. Вправу виконують протягом 5 хвилин.
Потягнулись — зламались. Учасники зручно стають, витягують руки і тіло вверх, проте не відривають п’яти від підлоги. Ведучий пропонує учасникам потягнутися вгору, вище і вище… Вони подумки відривають п’яти від підлоги, щоб стати вище. Відтак учасники уявляють, що їхні кисті рук зламалися, повисли й зламалися лікті, плечі упали, схилилася голова, зламалася талія, коліна підігнулися й тіло впало на підлогу. Учасники лежать на підлозі розслаблено, безвільно, зручно… Ведучий пропонує прислухатися до внутрішніх відчуттів і з’ясувати, чи залишилося напруження у тілі. Якщо так — учасники мають його позбутися.
Ліфт. Ведучий пропонує учасникам покататися на ліфті. Вони роблять глибокий вдих, а коли видихають, то відчувають, як повітря починає свій шлях від живота угору. Учасники знову вдихають — повітря піднімається на один поверх вище — шлунок. Вони видихають й вдихають повітря ще раз — ліфт піднявся на один поверх вище — груди. Учасники видихають й вирушають на горище: роблять ще один глибокий вдих й відчувають, як повітря наповнює голову. А під час видиху відчувають, що напруга і тривога покинули тіло.
Рефлексивні вправи
Мета: створити позитивну установку на заняття, аналізувати й осмислювати різні аспекти професійної діяльності, розвивати ретроспективну, перспективну і ситуативну рефлексію.
Тандем. Учасники розбивають на пари і розповідають одне одному, як вони почуваються. Після цього за командою ведучого учасники розбиваються на пари за зростом і розповідають одне одному про свої плани на навчальний рік. А за наступною командою — розбиваються на пари за кольором очей і знаходять спільні риси з партнером.
Тематичний малюнок. Учасники малюють психологічний малюнок «Я на роботі» і коментують його.
Професійні досягнення. Учасники обговорюють у групах, які ситуації є найбільш успішними під час спілкування з вихованцями/колегами/батьками. Після 15 хвилин спілкування учасники презентують отримані результати.
Професійні помилки. Учасники діляться на групи і обмінюються досвідом: розповідають, яких професійних помилок припускалися, з’ясовують їхні причини й аналізують наслідки.
Прогноз. Учасники обмінюються у групах своїми професійними планами на майбутнє.
Організаційно-методична робота
Дотримуємося офіційних правил
Психопрофілактика в діяльності практичного психолога
Напрями
Найважливіші напрями профілактичної роботи в закладі освіти:
• профілактика стресових і постстресових станів, пов’язаних із природними та технічними катастрофами;
• запобігання надмірному психологічному напруженню в суспільстві, що переживає кризові явища — економічні та політичні кризи, міжетнічні й міжконфесійні конфлікти тощо;
• запобігання відхиленням у психічному розвитку учня, що пов’язані із сімейними проблемами;
• профілактика порушень психічного та особистісного розвитку учня.
Спрямованість
Профілактична робота практичного психолога в закладі освіти спрямована на те, щоб створити такі умови навчання та виховання, які сприяли б гармонійному психічному та особистісному розвитку дітей. До таких умов належать:
• увага до адаптації до нового життя з його вимогами й труднощами;
• диференціація та індивідуалізація навчання;
• забезпечення інтересів і схильностей кожного учня, розвиток її здібностей, творчих можливостей;
• рання профілактика педагогічної занедбаності учня.
Офіційні документи
Вивчаємо лист МОН №1/9-462
Пріоритетні напрями роботи практичного психолога ПТНЗ на 2019/2020 н. р.
Фахівці психологічної служби корегують плани роботи з листом МОН, який окреслює пріоритетні напрями в діяльності психологічної служби у системі освіти у навчальному році. У Таблиці ми виокремили найважливіші напрями саме для практичних психологів закладів дошкільної освіти.
| Напрям | Ключова ідея або спосіб реалізації |
| Діагностика | Основні завдання: · виявляти причини труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації дитини · вивчати та визначати індивідуальні особливості динаміки розвитку особистості дитини, її потенційні можливості в освітньому процесі Примітка. Докладно про організацію діагностичної роботи фахівця читайте у пам’ятці «Психодіагностика в діяльності практичного психолога» |
| Профілактика | Своєчасно попереджати порушення у розвитку та становленні особистості, міжособистісних взаєминах, запобігати конфліктним ситуаціям в освітньому процесі Примітка. Докладно про організацію профілактичної роботи у закладі освіти читайте у пам’ятці «Психо-профілактика в діяльності практичного психолога» |
| Корекція | Основні завдання: · усувати виявлені труднощі в соціально-психічному розвитку учня · запобігати проблемам адаптації до освітнього середовища Примітка. Про те, як вибудувати корекційну роботу у закладі освіти, — у пам’ятці «Принципи корекційної роботи» у наступному числі журналу |
| Освітня діяльність | Форма активного співробітництва, спрямована удосконалювати, розвивати та формувати особистість. Фахівці психологічної служби викладають освітній матеріал за програмами курсів за вибором, ведуть факультативи, гуртки психологічної та соціально-педагогічної спрямованості |
| Консультування | Багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований розв’язувати запити, з якими звертаються до фахівця психологічної служби учасники освітнього процесу |
| Зв’язки з громадськістю | Робота психологічної служби зорієнтована на те, щоб розвивати, розширювати та зміцнювати зв’язки з представниками громадських та міжнародних організацій, які працюють у цій сфері. А також спрямована досягати взаєморозуміння, співпрацювати з окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління |
| Просвітницька робота | Фахівці психологічної служби формують психологічну та соціальну компетентність учасників освітнього процесу. Зміст просвітницької роботи у закладі освіти обумовлений віком дітей. Адже для кожного віку властиві свої психологічні особливості та проблеми психічного розвитку, які потребують уваги, аби запобігти їх загостренню. Якщо враховувати, що мета просвітницької роботи — створити комфортне розвивальне середовище для дітей, то у ній мають брати участь усі учасники освітнього процесу. Цього можна досягти лише у тому разі, якщо керівництво закладу освіти планує просвітницькі заходи як основні |
| Інклюзивна освіта | Нині активно впроваджують інклюзивну освіту. Фахівець психологічної служби не повинен виконувати обов’язки дефектолога, тож проводити заняття та допомагати дитині з ООП з навчанням — не його сфера діяльності. Кожен із фахівців оцінює прояви дитини з ООП у тій галузі, у якій він компетентний. Основні функції психолога: · брати участь у команді психолого-педагогічного супроводу · здійснювати психологічний супровід дитини з ООП · надавати рекомендації, консультації та методичну допомогу педагогічним працівникам закладу освіти під час роботи з дитиною з ООП · проводити консультації з батьками дитини з ООП · формувати психологічну готовність учасників освітнього процесу взаємодіяти в інклюзивному середовищі з дитиною з ООП · готувати звіти про результати надання психологічних послуг дитині, зазначати у них динаміку її розвитку Практичний психолог може звернутися за консультацією до фахівців інклюзивно-ресурсних центрів |
| Робота з дитячою психотравмою | Проблема подолання дитячої психотравми — актуальна та своєчасна для українського суспільства. Події останніх років засвідчили, що діти і підлітки — найвразливіша до суспільних потрясінь категорія населення. Психотравма небезпечна тому, що руйнує уявлення дитини про життя, його цінності та ідеали. Внаслідок травми у дитини різко змінюється звична картина світу, зникає довіра до нього, деформується система взаємин з оточенням, зникає довіра до дорослих. Крім цього, дитина втрачає позитивну перспективу на майбутнє Примітка. Про специфіку надання допомоги дитині, яка зазнала впливу стресогенних подій, читайте у пам’ятці у наступному числі журналу |
| Психолого-педагогічний консиліум | Психолого-педагогічний консиліум дає змогу об’єднати зусилля педагогів, працівників психологічної служби та інших учасників освітнього процесу Примітка. Про специфіку роботи психолого-педагогічного консиліуму дізнайтеся із пам’ятки «ППК як ефективна форма надання допомоги дітям» |
| Організаційно-методична робота | Фахівці психологічної служби, закладу освіти — практичні психологи та соціальні педагоги, працюють: · у закладі освіти — психологічна просвіта, діагностична, консультативна, освітня діяльність, обробка результатів досліджень тощо · за його межами — підготовка до проведення заходів, оформлення робочої документації, планування, звітність, робота у навчально-методичних та наукових центрах, громадських організаціях тощо |
| Професійна майстерність | Фахівці психологічної служби мають організувати такий психолого-педагогічний супровід освітнього процесу, за якого всі його суб’єкти зможуть розкрити свій освітній потенціал Примітка. Про рекомендації МОН керівникам закладів освіти, управлінь освітою та центрів/кабінетів психологічної служби читайте у цьому числі журналу у пам’ятці «Організація психологічного супроводу учасників освітнього процесу» |
| Спілкування з батьками та громадськістю | Робота фахівця психологічної служби спрямована, насамперед, на батьків, оскільки вони — основне соціальне середовище, з якого діти запозичують зразки поведінки. Батьки — партнери закладу освіти та психологічної служби, а не об’єкти виховання. Тож аби створити атмосферу партнерства, тональність спілкування, форми та методи роботи з батьками слід добирати ретельно. Практичний психолог має максимально коректно висловлювати зауваження, рекомендації щодо корекції батьківського ставлення до дитини. Якщо необхідно провести корекційно-розвивальну роботу з дитиною, практичний психолог має поінформувати батьків про програму цієї роботи та залучити до неї |
